ПАМ'ЯТКА «РОБОТА ІЗ УЧНЯМИ, ЩО СЛАБО
ВСТИГАЮТЬ»
І.
Під час опитування
1. Учневі
пропонується приблизний план відповіді.
2. Дозволяється користуватись планом, складеним
удома.
3. Відводиться більше часу для підготовки до
відповіді біля дошки.
4. Можна робити попередні записи.
6. Користуватись наочністю.
5. Створювати ситуацію успіху.
7. Періодично перевіряти засвоєння матеріалу за
темами.
8. Виробляти позитивне ставлення.
II. Під
час вивчення нового матеріалу
1. Концентрувати
увагу на найбільш важливих і складних розділах.
2. Частіше звертатись із запитаннями.
3. Залучати учнів як помічників.
4. Стимулювати питаннями,
підтримкою у разі виникне -ння труднощів.
III. У
ході самостійної роботи
1. Давати завдання, спрямовані на усунення
помилок, допущених під час відповідей чи письмових робіт.
2. Зазначати позитивні моменти для стимулювання.
3. Допомагати під час усунення типових помилок
пояс -неннями.
4. Допомагати частково.
IV. Під час організації домашньої роботи
1. Підбирати завдання щодо усвідомлення та виправ-лення.
2. Проводити попередній інструктаж про порядок
виконання домашньої роботи, про можливі ускладнення.
3.Розподілити навантаження, аби уникнути
перевантаження школярів.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ «ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЕДАГОГІКИ СПІВРОБІТНИЦТВА»
1. Принцип співпраці.
2. Принцип навчання без примусу.
3. Принцип «опори».
4. Принцип вільного вибору.
5. Принцип випередження
6. Принцип створення середовища на уроці.
7. Принцип особистісного підходу. '
8. Принцип колективного творчого виховання.
Стосунки
«учитель — учень»
Демократичний
стиль стосунків «учитель — учень» — це сукупність стійких способів взаємодії
вчителя з учнями, в основі яких є принцип взаємодії залежності й відпові-дальності:
усвідомлення мети колективної діяльності, шляхів і способів її досягнення, реалізації
цілей, педагогічне співробітництво у досягненні єдиної для них суспільно
значущої мети.
Способи
взаємодії, які використовуються при демократичному стилі стосунків «учитель —
учень»
· Надання кожному учаснику
педагогічного процесу права на власну точку зору;
· спільне планування та
організація колективної діяльності, контроль за її виконанням, аналіз та оцінка
(самоаналіз і самооцінка) результатів спільної діяльності;
· стимулювання до діяльності
схваленням, гумором, вимогою;
· невелика дистанція між
учителем та учнями;
· емоційна чутливість учителя
та учнів.
П'ять
секретів встановлення духовних стосунків між учителем та учнем
1. Спілкуйтеся якомога більше з дітьми, особливо
в позаурочний час.
2. Пам'ятайте: знання стосунків у колективі
(лідери, підлідери, відторгнуті, ізольовані, група ризику) обов'язково допоможе
на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях.
3. Пізнайте у дітях себе колишнього — й навчайтеся
у дітей! Відчувай іншу людину, сприймай її такою, якою вона є, зрозумій її
внутрішній світ, передбач поведінку. Умійте передбачити й оцінювати якусь ситуацію, річ або
точку зору учня очима самого учня.
4. Запам'ятайте: духовний контакт — це така
сфера, яка легко руйнується, отже, постійно підживлюйте її. Дрібниць у
стосунках немає. Інколи дрібниця, на вашу думку, вважатиметься вагомою
обставиною в очах учня чи класу. Найбільше зміцненню духовних контактів сприяють
спільні інтереси та потреби.
5. Дорожіть довірою дітей. Це вагомий компонент
у діяльності будь-якої соціальної групи, який досягається завдяки особистій
компетентності, сумлінності, чесності.
ПРАВИЛА
ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ ГУМАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Шановні
колеги!
Працюючи
з дітьми, не забувайте, що:
1. Улюблений учитель — той, що посміхається та
наді-лений почуттям гумору.
2. Пояснюючи, переконуйте, дивіться на учнів, не
кричіть — у них є ще інші уроки.
3. Викликаючи почуття страху, ви принижуєте і
себе, і дитину, притуплюєте її інтелект. Подумки полічіть до 10, перш ніж
викликати батьків, робити запис у щоденнику чи відсилати учня до завуча: а чи
не розписуєтеся ви у власному безсиллі?
4. Змиріться з думкою, що багатство вчителя в
основному духовного рівня, а не матеріального.
5. Зрозумійте, що учень може мовчати не через
незнання предмета, а від страху перед аудиторією (пригадайте-но свій перший
виступ).
6. Ви і ваш предмет — не центр Землі, є іще й
інші... Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого не встигли самі
на уроці.
7. Не рівняйте всіх під один гребінець — кожен
учень унікальний.
8. Не будьте формалістом — відступайте від свого
плану, якщо змінюється ситуація в класі.
9. Не бійтеся створювати гостру ситуацію на
уроці.
10. Реалізація тези «Цей предмет легко вивчити»
залежить переважно від вас.
Психолог від імені учнів
ПРАВИЛА ПОБУДОВИ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ З ДІТЬМИ
«ГРУПИ РИЗИКУ»
З
неспокійною дитиною
·
Слід
уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але
не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і
погоджуйте це з усіма членами родини.
·
Показуйте
дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
·
Приділяйте
дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же
час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона
повинна це зрозуміти і
· Пам'ятайте, що істеричні
напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати
жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог.
Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.
З конфліктною дитиною
· Слід стримувати прагнення
дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди
або бурмотання з образою собі під ніс.
· Припинивши сварку, не
звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно
розібратися в причинах, що її спровокували.
·
Після
конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні
дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи
виходу з конфліктної ситуації.
· Не обговорюйте в
присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про
те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
·
Не
завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим
порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них
завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб
запобігти формуванню боязкості у переможеного.
Із сором'язливою дитиною
· Слід розширювати коло
знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в
гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути
прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.
· Не варто постійно
турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек,
в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте
будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності.
· Постійно укріплюйте в
дитини упевненість у собі, у власних силах.
· Залучайте дитину до
виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в
яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у
магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).
Із замкнутою дитиною
·
Слід
розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з
новими людьми.
·
Підкреслюючи
переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і
цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою
людиною.
·
Намагайтеся
самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
·
Якщо
попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою,
зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї
проблеми.
З агресивною дитиною
·
Слід
пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання
агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися
на те, що агресивність дитини буде подолано.
·
Надавати
дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або
критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».
· Нехай ваша дитина постійно
відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз
приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для
вас.
Шановні педагоги!
Ви багато сил та енергії витрачаєте для того, щоб підлітки у вашій школі добре навчались, були ввічливими, терплячими
один до одного. Але процес дорослішання дуже важкий , тому важливо допомогти
дітям подолати їхні труднощі. Перш за
все слід мати на увазі слідуюче:
· Найлегше впливати на підлітка, якщо він вам довіряє.
· Настрій підлітка часто змінюється, бо в його організмі відбуваються значні
гормональні зміни
· Предʹявляйте розумні вимоги, виконання яких повинно здійснюватися за певний
термін часу. Нехай підліток відзвітує про виконання. Вимоги мають бути
однаковими для всіх. Виконання доручення слід перевірити
· Втома підлітка часто викликана нестачею кисню. Втомлюванність, сонливість,
розсіяність уваги та розгальмованність
впливають на його поведінку, яка може бути неадекватною. Майте це на
увазі, а також те, що зауваження можна зробити не вербально (кивком голови,
дотиком і т. д.).
· Спалах гніву можна попередити, якщо у присутності усі відмітити щось
позитивне. Особливо це стосується емоційно неврівноважених підлітків.
· Зауваження, які відносяться до більшості, повідомляйте спокійним тоном,
розумно, без емоційного підтексту. Якщо ви хочете повідомити свою думку якійсь
конкретній людині, висловіть її наодинці, при чому вона має стосуватися лише
якоїсь одної сторони діяльності чи невдалої дії. Особистість будь-якої людини
достойна поваги.
· До школяра, який претендує на оригінальність, самостійність та дорослість,
звертайтеся як до рівного і на «ви».
